Ранній дитячий аутизм

Дитина народилася, і з перших хвилин життя вся увага батьків звернена на її розвиток. Спочатку це спостереження за зміною зростання та ваги, апетиту, прояву рефлексів. Поступово це коло розширюється – дитина виявляє емоції, демонструє пізнавальний інтерес, прихильність до членів сім’ї, з’являються перші звуки. Саме цей період можна побачити порушення розвитку, його перші ознаки. Для молодих батьків без досвіду може бути складно побачити дива у поведінці свого малюка. Тому виділяють низку симптомів, які мають насторожити та стати приводом для візиту до фахівця – це може бути невролог, психоневролог, дитячий психіатр.

Симптоми раннього дитячого аутизму

Аутизм проявляється насамперед у порушенні соціальної взаємодії та комунікативних навичок. Найчастіше ранній дитячий аутизм виявляють при явних затримках мовленнєвого розвитку, тому що мовлення – найпомітніший індикатор загального розвитку. Однак це далеко не єдина ознака, яка свідчить про діагноз. Фахівці виділяють ряд важливих симптомів, наявність яких дає привід задуматися про те, що у дитини може бути синдром раннього дитячого аутизму:

• Відсутній вказівний жест
• Відсутній зоровий контакт, не реагує на звернення до нього
• Підвищена збудливість, часті істерики
• Дивні рухи руками (трухання, стискання, обертання), розгойдування
• Біг по колу, дивні стрибки
• Зацикленість на чітких ритуалах, повторення однієї дії
• Відсутність мовлення, звуків чи явна затримка
• За наявності мовлення – повторення фраз оточуючих без змін, згадка про себе у другій чи третій особі
• Відсутність імітації в ігровій діяльності, гра однотипна, проста, без уяви
• Відсутність бажання дотиків, усувається від обіймів
• Можуть бути напади агресії або само агресії (б’ється об предмети, б’є себе обличчям, тілом)
• Боязнь певних звуків

Причини раннього дитячого аутизму

Незважаючи на те, що сьогодні дедалі частіше діагностують у дітей прояви розладу аутистичного спектра, досі не визначено причин РДА. Дослідники розглядають варіанти генетичних збоїв, негативний вплив екологічних факторів, патології внутрішньоутробного розвитку плода, спадковості та ін. Але поки немає точної відповіді, що саме викликає синдром раннього дитячого аутизму. Тому немає чітких рекомендацій щодо превентивних заходів, крім загальноприйнятих — вести здоровий спосіб життя та підійти відповідально до планування вагітності.

Тому після встановлення діагнозу найважливішим завданням є визначення подальшої роботи з корекції та компенсації аутистичних проявів. Не варто сподіватися на “диво-пігулки”, тому що медикаментозна підтримка виправдана для зняття деяких симптомів за наявності показань та рекомендацій лікаря. Але ліки не можуть навчити дитину спілкуванню, побутовим та соціальним навичкам. Тому чим раніше виявлено проблему, тим більше шансів на досягнення високого рівня компенсації, що означає можливість соціалізації, повністю або частково самостійне життя після досягнення повноліття.

Що робити після встановлення діагнозу?

Якщо побоювання щодо розладу аутистичного спектра у дитини підтвердилися, і діагноз «синдром раннього дитячого аутизму» поставлений, постарайтеся не впадати у відчай. Чим раніше буде визначено програму корекції, чим раніше розпочати навчання, тим вище ймовірність оволодіння необхідними навичками, розвитку та відновлення мовлення, гармонізації сенсорного дисбалансу тощо.

Першими помічниками цього стануть корекційні педагоги, АВА – терапісти, логопеди, дефектологи, психологи. Налаштуйтеся на щоденну роботу. Поставлений діагноз змінює життя всієї сім’ї, запроваджує нові правила та обов’язки. У кожної дитини прояви аутизму суто індивідуальні, існує певна класифікація, яка може допомогти виділити характерні ознаки:

• Типовий аутизм
• аутистичні розлади
• синдром Каннера
• атиповий аутизм
• синдром Ретта

Висновок

Симптоми раннього дитячого аутизму можна побачити у роки життя дитини, коли починають активно проявлятися пізнавальні функції. Відсутність вимови звуків, жестикуляції, відчуженість, нервозність, збудливість, однотипність дій, відсутність ігрової діяльності, слабка реакція або її відсутність на зорові чи звукові подразники – все це має насторожити батьків та стати приводом для консультації з фахівцем. Раннє виявлення РДА дозволить розпочати корекційну роботу, щоб максимально розкрити потенціал дитини та покращити якість життя всієї родини.