Ігротерапія для дітей з особливостями розвитку як досвід взаємодії

Гра допомагає дітям з особливостями розвитку прожити реальну ситуацію в адаптивній обставині, навчитися застосовувати та узагальнювати академічні навички – рахунок, читання, лист.

Особливо це важливо для дітей із РАС (розлади аутистичного спектра). Сьогодні вони становлять більшість наших підопічних. І кожен із таких дітей — по-справжньому особливий, тобто не схожий на інших, кожен має свій процес розвитку, свій талант, свій характер. І ми намагаємося знайти не просто підхід до кожного (без цього навчання просто неможливе), а й скласти власну, індивідуальну схему. Ми використовуємо систему PECS (Picture Exchange Communication System — картки із зображеннями, які допомагають формувати навички комунікації).

Однак важливо, щоб дитина не тільки вивчила слово за цими картками, а й навчилася його вживати у відповідній ситуації, спілкуватися з її допомогою. І тут на допомогу приходить ігротерапія. Гра — це лише імітація, «навмисно», і дитина почувається розслабленою, тому їй простіше засвоїти щось нове. Ми завжди починаємо з дуже простої гри, і лише після освоєння доповнюємо та розширюємо ігрову схему.

Крім того, ігротерапія доповнює та підтримує навчання академічним навичкам: читання, письма, рахунку. Також починаємо з найпростішого — навчитися розрізняти цифри та літери, кольори, освоїти поняття «кількість», натренувати руку для письма, а це часто не так вже й просто, тому що для таких дітей складно регулювати силу натиску, відчувати поле, в якому треба писати і багато іншого.

До нас приходять діти з різними особливостями розвитку. Є діти з дуже складною поведінкою, коли немає контакту з кимось, часті істерики, стереотипії. І найвідчутніша нагорода для нас, коли така дитина через кілька місяців занять спокійно заходить у центр, прямує до своєї шафки, бере схему і слідує їй. Це один із найважливіших показників — дитина вчиться діяти самостійно та контролювати свої дії. Набуті навички дозволяють йому легше адаптуватися в незнайомій обстановці — наприклад, коли опинився в чужому будинку або іншому місті.

У нас є чудові приклади змін поведінки дітей, набуття ними нових навичок, розкриття можливостей буквально через два-три місяці занять. Одна з наших учениць — дівчинка 5 років, мала проблеми з дрібною моторикою, тобто. не могла взяти дрібний предмет. У наших дітей це нерідкий випадок — проблеми з моторикою як дрібною, так і великою. Нині ж вона розкладає дрібні пазли.

Інша наша улюблениця – їй теж 5 років. Основна проблема на той момент, коли прийшла до нас у центр, — неконтрольована поведінка, яка практично некерована. За найменших конфліктних ситуацій, невдач — агресія та крик. Тепер звертається із проханням про допомогу до батьків, вихователів. Дитина просто не знала, як відстояти свої інтереси, і одразу переходила до «важкого знаряддя» — крику та люті. Нині вона взаємодіє із іншими людьми.

Це, до речі, дуже важливе досягнення взаємодія дітей між собою. Адже наші діти мають найбільшу складність саме в комунікації. Я пам’ятаю, що на перших занять із музичної ритміки, коли ми під музику встаємо в коло і виконували найпростіші вправи, кожному вихователю доводилося утримувати своїх підопічних. А зараз вони не просто займаються разом, вони допомагають один одному, вони грають разом! Ось цього ми і прагнемо на наших заняттях ігротерапією.

Наталія Гончаренко, психолог, спеціаліст з ігротерапії та розвитку академічних навичок центру LOQUAR.