Відновлення та розвиток мовлення у дітей та дорослих

Відновлення та розвиток мовлення включає чотири основні напрями: корекція, розвиток, реабілітація та навчання. Робота проводиться як з логопедом, так і з психологом.

Робота логопеда необхідна:

• дітям, що не говорять (якщо дитина у 2 роки не говорить, говорить своєю мовою, використовує жести замість мовлення, лепетні слова або звуки);
• дітям з нерозбірливим мовленням. Корекція звуковимовлення, лікування заїкуватості у дітей та дорослих. А також розширення словникового запасу та формування правильного граматичного ладу мови, навчання читання, письма, складання оповідання та інше.

Окремий напрямок нашого центру — робота з аутистами. Усі дефектологи нашого центру навчені принципам вербально-поведінкової терапії, яка зарекомендувала себе як найкращий спосіб корекції та розвитку для дітей з аутичним спектром. В рамках неї проходить робота, спрямована на розуміння мовлення, співробітництво, виконання інструкцій та наближення до комунікування, навчання самообслуговування, а також робота з батьками.

Робота психолога спрямована на розв’язання проблем невротичного розладу та реакції у дітей, розлади поведінки, включаючи харчову поведінку, посттравматичні стресові відхилення, кризи, травми, корекцію страхів, фобій, гіперактивності, роботу з аутистами та інше.

Сценарій корекційного заняття у нашому Центрі:

1. Заняття проводяться за індивідуальною програмою.
2. Заняття, що розвиваються, проходять в ігровій формі та у формі організованих занять за столом. Ці форми чергуються, щоб створити перемикання з одного виду діяльності на інший і знизити вплив фактора втоми дитини, який часто присутній у дітей з ознаками (СДУГ).
3. Тривалість корекційного заняття становить 45-50 хв із 2-3 перемиканнями, коли діти від виконання завдань одному місці переходять до рухових вправ. При організації занять дитина з дефіцитом довільного регулювання діяльності також потребує зовнішньої організації діяльності. Важко очікувати від нього, що він сам зможе спланувати та організувати свої дії на заняттях. З цією метою запроваджуються певні правила поведінки на заняттях, які пропонують дитині періодично озвучувати. Чим чіткіше побудований режим взаємин на заняттях, чим чіткіше правила діяльності та вимоги ведучого, тим простіше дитині з ознаками СДУГ цим правилам слідувати. Коли кожному занятті повторюються одні й самі правила, особливості розпорядку, то дитина до них адаптується, сприймає як належне і вчиться коригувати свою поведінку відповідно до них.
4. Також під час занять формується позитивна мотивація на дотримання правил поведінки. Зокрема, з цією метою запроваджується додаткове заохочення за дотримання цих правил (так звані «солодкі» п’ятірки — цукерки, льодяники, наклейки та ін. Варіанти заохочень узгоджуються з дітьми.
5. Як і будь-яка дитина, дитина з ознаками СДУГ зацікавлена ​​в отриманні позитивної оцінки своєї діяльності. Емоційна складова процесу для нього навіть важливіша, ніж змістовна. Діти з ознаками СДУГ прагнуть бути соціально бажаними, тому часто дають імпульсивні відповіді, намагаючись продемонструвати свою компетентність. Також легко у них фіксуються негативні реакції на критику та того, хто критикує: зміст зауваження може бути пропущений, а «неприємний осад» і, як наслідок, уникнення та відмова співпрацювати залишаються.
6. Дуже важливим видається не фокусування вихователя на помилці дитини, а можливість дати дитині оцінити свою діяльність, попросити повторити завдання, проговорити алгоритм своїх дій. Таким чином, дитина звертається до себе і вчиться об’єктивно дивитися на себе та справедливо оцінювати себе.
7. Протягом заняття ведучий активно заохочує дітей за старання, підтримує у яких відчуття те, що вони здатні виконувати різні завдання.

До 5-6 річного віку дитину дуже важливо хвалити у будь-якій грі («Молодець», «У тебе здорово виходить»).

З 6-12 років діти потребують справедливішого відношення і можуть сприймати неадекватну похвалу як обман. Тому в цьому віці змінюються формулювання заохочення («Сьогодні в тебе вийшло краще, ніж учора», «Я бачу, що ти намагався, і це найголовніше»).

8. В кінці заняття ведучий дає дітям невелике домашнє завдання, в якому їм пропонується принести свої улюблені ігри та приготувати інструкції до них для інших дітей. Також дітям видаються індивідуальні завдання з пройдених вправ, спрямовані на відпрацювання будинку моментів, які викликали труднощі під час заняття.