Floortime: формування базових етапів розвитку

Популяризація методик роботи з аутичними дітьми, крім позитивного ефекту, одночасно призвела до того, що найчастіше спотворюється та спрощується розуміння основ кожного методу. Зокрема, floortime (флортайм) – це не просто гра на підлозі в те, що захоче дитина. Цей метод має чітку мету та наукову основу.

Методика Floortime спрямована на формування емоційної взаємодії дитини з оточуючими та одна із методів концепції DIR (developmental — що розвиває, individual difference — індивідуальні відмінності, relationship-based — заснований на взаємовідносинах). Мета цієї методики – відновити та наповнити шість базових рівнів розвитку, оскільки «застрягання» на одному з рівнів не дає можливості формуванню найважливіших емоційно-соціальних навичок дітей:

• I стадія (0-3 міс.) – задоволення від контакту з дорослим, інтерес до оточення
• ІІ стадія (до 5 міс.) – зоровий контакт із дорослим, привертання уваги
• III стадія (5-10 міс.) – двостороннє взаємне спілкування, діалог – погляд «очі в очі», формування соціальної посмішки
• IV стадія (10-18 міс.) – посмішка стає цілеспрямованою, різний вираз обличчя в залежності від ситуації. Формування самосвідомості та вирішення соціальних завдань. Комунікація з дорослим використовується для вирішення задач
• V стадія (18-30 міс.) – осмислене вживання слів та фраз, поява рольових ігор. Активний розвиток моторики, інтелекту, що дозволяє використовувати мовлення як самовираження
• VI стадія (30-42 міс.) – розвиток логічного мислення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, розуміння реальності.

Методика Флортайм дозволяє пройти всі ці стадії розвитку, підлаштовуючись під інтереси та захоплення дитини. Тобто педагогу доводиться щоразу вирішувати важливе завдання – спочатку приєднатися до дитини у його занятті, та а потім акуратно виводити гру нового рівня, послідовно досягаючи мети всіх базових етапів розвитку. Таким чином, це не просто “гра на підлозі”. Вивчаючи інтереси дитини, фахівець повинен «включитися» до його ближнього кола, не викликаючи опору, а потім делікатно, але наполегливо пропонувати розширення гри, стежачи за реакцією. Ведеться протокол кожного заняття, де відзначаються всі зміни у поведінці дитини.