Як попередити дефектне вимовлення у дитини

Насамперед потрібно усунути у дитини основні причини формування неправильної вимови:

1. Поліпшити у нього рухливість мовленнєвих органів. При невеликому порушенні рухливості мовленнєвих м’язів потрібно виконувати лише основний комплекс гімнастики артикуляції. При більш серйозному порушенні рухливості мовленнєвих м’язів (дизартрія середнього ступеня тяжкості) — додатково комплекси вправ, розраховані постановку шиплячих, свистячих і звуку [р] (ці вправи можуть бути складними дітей молодшого віку).
   2.    Виправити мовленнєвий слух. Для виправлення мовленнєвого слуху необхідно виконувати вправи, спрямовані на:

• Розрізнення звуків у ізольованому положенні;
• розрізнення звуків у словах;
• розрізнення звуків і натомість близьких за звуком.

3. Розтягнути вуздечку язика. Вуздечка язика розтягується на необхідну довжину за допомогою спеціальних вправ. Якщо вона дуже коротка на її розтягування, може знадобитися достатня кількість часу. Вправи: конячка, грибок.

Водночас слід усунути й додаткові причини формування неправильної вимови:

1. Навчити дитину керувати м’язами свого тіла. Традиційні заняття з маленькими дітьми танцями та ритмікою переслідують ту саму мету — допомогти дитині навчиться володіти різними м’язами свого тіла. Перед логопедами стоїть вужче завдання — навчити дитину керувати тими м’язами, які впливають на її мовлення.

• Вправи поліпшення загальної рухливості дитини;
• вправи посилення м’язових напруг;
• вправи на «скидання» м’язових затискачів;
• вправи на розслаблення м’язів;
• вчинення «маріонеткових» процесів.

2. Виправити в нього мовленнєвий видих.
   3. Поставити голос. Постановка голосу включає такі моменти:

• Зниження висоти голосу (постановка голосу за наслідуванням, постановка голосу через «вживання в образ»);
• усунення висхідної інтонації;
• постановка початку промови з «м’якої атаки».

Підказки батькам

Голосові реакції з’являються у дитини з народження: крик і плач.

• 2-3 місяці. У цьому віці у дитини з’являється гул і белькіт. Мовчання дитини має викликати тривогу у батьків.
• 9-10 місяців. Формується розуміння мовлення дорослих та перші слова. Але в цьому віці дитина реагує не так на мовлення дорослих, як на ситуацію та інтонацію.
• 11-12 місяців. З’являється реакція самі слова, вже незалежно від інтонації говорить і оточуючої ситуації.
• 1-1.5 роки. Розвивається ситуаційне мовлення дитини. Одні й самі слова можуть мати різний сенс, залежно від обставини. Дитина часто плутає звуки, спотворює їх.
• 1.5-2 роки. Період посиленого розвитку розуміння мовлення дорослих, швидко збільшується кількість слів, з’являються перші фрази. Слова мають узагальнений, а не ситуаційний характер. Дуже важливо в цей період забезпечити необхідний обсяг промови для наслідування. Мозкові клітини максимально готові засвоїти слова та правила їхнього складання у фрази.
• 2-3 роки. Формування граматичного ладу мовлення, накопичення словникового запасу (до 3-х років дитина вже знає від 300 до 1000 слів). Якщо до 2.5 років дитина не будує фраз, то необхідно звернутися до логопеда.
• У період з 3-х до 5-ти років бажано проконсультуватися у логопеда у будь-якому випадку. У цьому віці багато дітей неправильно вимовляють звуки, проте порушення звуковимовлення може бути як наслідком природних фізіологічних причин, так і симптомом мовленнєвої патології. Раннє виявлення аномалій мовленнєвого розвитку та своєчасне звернення до фахівців дуже важливе.
• До 5-ти років дитина повинна правильно будувати фрази та вимовляти всі звуки мовлення!

Мовлення людини розвивається все її життя, тому допомогти логопед може і дорослим. Батькам слід звернути увагу і на те, що у спілкуванні з дитиною, особливо в ранньому та молодшому дошкільному віці, не можна «підроблятися» під дитяче мовлення, вимовляти слова спотворено, вживати замість загальноприйнятих слів усічені слова або звуконаслідування («бібіка», «ляля») і т. д.) сюсюкати. Це лише гальмувати засвоєння звуків, затримувати своєчасне оволодіння словником. Не сприяє розвитку мовлення дитини часте вживання слів зі зменшувально-пестливими суфіксами, а також слів недоступних для розуміння дитиною. Якщо малюк неправильно вимовляє якісь звуки, слова, фрази, не слід передражнити його, сміятися чи навпаки, хвалити.

У сім’ї для дитини потрібно створювати такі умови, щоб вона відчувала задоволення від спілкування з дорослими, старшими братами і сестрами, отримувала від них не тільки нові знання, а й збагачувала свій словниковий запас, навчалася правильно будувати речення, правильно і чітко вимовляти звуки та слова, цікаво переказувати.

Розвиток мовлення дитини часто хвилює батьків набагато частіше, ніж інші питання пов’язані з вихованням. І якщо малюк в 1 рік не говорить слів, або до 2-х років говорить лише окремі слова і зрозуміти його дуже важко, то батьки, а часом і лікарі, часто вважають, що немає приводу для занепокоєння, здебільшого вважають за краще почекати.

Безумовно, у ряду дітей мовленнєвий розвиток лише трохи запізнюється і до 3-4 років вже вирівнюється до вікової норми. Але для багатьох дітей час очікування виявляється, на жаль, упущеною можливістю для початку своєчасної допомоги.

Визначити досить ранньому етапові причину затримки мовленнєвого розвитку непросто, але дуже важливо. Найкраще своєчасно проконсультуватися з логопедом та дитячим неврологом, який має достатній досвід роботи саме з «мовленнєвими» дітьми.
Не можна недооцінювати роль мовленнєвої функції формування дитини. Порушення мовленнєвого розвитку може призводити до низки несприятливих наслідків. При недостатності мовленнєвих функцій комунікації дитини обмежені, знижується кількість отриманої інформації, страждають взаємостосунки та емоційна сфера, надалі можливі порушення читання та письма.