Синдром Аспергера у дітей: діагностика та корекція

Одним із видів високофункціонального або «м’якого» аутизму вважають синдром Аспергера у дітей. Даний розлад, як і інші порушення аутистичного спектра, характеризується складнощами в соціальній взаємодії, наявністю обмежених інтересів, стереотипністю рухів, відмінним від інших сприйняттям світу. При цьому відсутні проблеми з мовленням, інтелектуальний розвиток та навички самообслуговування відповідають рівню нормо типових однолітків.

Діагностика синдрому Аспергера

Діти з синдромом Аспергера діагностуються досить складно, оскільки в ранньому віці це порушення може бути малопомітним. Існує також проблематичність постановки діагнозу через те, що певні симптоми у віці до 3 років можуть бути присутніми і у дітей без аутичних проявів. Тому при постановці цього діагнозу спираються на такі симптоми, як:

— стереотипність рухів
— зацикленість на ритуалах і повторюваних діях
— нездатність розуміти мовленнєвий підтекст та соціальні натяки
— обмеженість у спілкуванні, нездатність встановлювати контакт з навколишніми
— формальне мовлення, яка рясніє складними термінами (навіть у ранньому віці)
— незграбність ходи, розкоординованість
— бідність міміки
— нездатність розуміти соціальні правила спілкування (витримувати дистанцію, не перебивати розмову інших, не задавати незручних питань і т. д.)

Висновок про синдром Аспергера ставиться, якщо ці симптоми є у дітей з порушеннями розвитку. Але відомі випадки, коли цей діагноз був поставлений вже в дорослому віці, тощо.

Соціальні навички та спілкування

Найбільш помітний синдром Аспергера у дітей у сфері комунікації та соціальної взаємодії. У ранньому віці це може виявлятися у вигляді поведінкових проблем, коли у відповідь на сенсорні навантаження, новий досвід і інші ситуації, що травмують, дитина відповідає небажаною і некерованою поведінкою (істерики, аутоагресія і т.д.). У міру розвитку ситуація може змінюватися в кращу сторону, але прояви аутизму настільки варіативні, що немає єдиної схеми процесу, який може стати як прогресом, так і регресом.

Складнощі з соціальною взаємодією часто обумовлені тим, що дитина з синдромом Аспергера не знає і не розуміє, як конкретно вона може почати спілкування з однолітком. Ці труднощі багато в чому пов’язані з відсутністю здатності розпізнавати емоції інших людей, відчувати підґрунтя реплік і соціальний підтекст розмови. У таких випадках можуть допомогти соціальні історії, в процесі яких діти з синдромом Аспергера накопичують досвід і проживають ситуації, що заздалегідь часто зустрічаються. Темою соціальних історій може бути:

— використання громадського транспорту
— відвідування магазинів, аптек
— відвідання громадських місць (театр, музей, кінотеатр і т. д.)
— візит до лікаря, стоматолога
– відвідування банку, пошти, служби доставки
— участь у вечірці, святкуванні дня народження
та ін.

Такі соціальні історії створюються в залежності від того, в яких саме ситуаціях дитина відчуває найбільші труднощі. Поряд з «проживанням» цих ситуацій у теорії також ефективні практичні заняття — реальні відвідування громадських місць з присутністю людини що підтримує  (батьки, друг, тьютор).

В залежності від індивідуальних особливостей, дитина з синдромом Аспергера може мати високу чутливість, попри нездатність розпізнавати подібні прояви в інших людей. Часто діти з синдромом Аспергера вже в підлітковому віці усвідомлюють свої відмінності від однолітків, тому може знадобитися допомога психолога і терапіста для роз’яснення цих відмінностей та емоційної підтримки.

Корекція та прогнози розвитку

Оскільки наявність у дитини синдрому Аспергера часто має на увазі інтелектуальну безпеку і відсутність явно виражених проблем з мовленням, то прогноз по компенсації порушення досить сприятливий. Часто люди з цим розладом успішно соціалізуються, адаптуються до самостійного життя, можуть створювати сім’ї та вести активне життя. Але все залежить від індивідуальних особливостей.

У будь-якому випадку, навіть за відсутності помітних порушень діти з синдромом Аспергера потребують спеціального навчання і підтримки. Навчання повинно містити не тільки розвиток різних побутових і академічних навичок, але і здібності до спільних ігор, управління поведінкою, гармонізації сенсорної чутливості, розуміння меж тіла, розпізнавання емоцій і почуттів та багато іншого.